Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
винуватий — 1 прикметник винний винуватий 2 іменник чоловічого роду, істота винуватець … Орфографічний словник української мови
винуватість — тості, ж. Абстр. ім. до винуватий 1), 2) … Український тлумачний словник
винувато — Присл. до винуватий 2) … Український тлумачний словник
провинний — прови/нен, ви/нна, ви/нне. 1) Винний у чому небудь. 2) Те саме, що винуватий 2). Провинний вигляд … Український тлумачний словник
прогнівлятися — я/юся, я/єшся, недок., прогніви/тися, влю/ся, ви/шся; мн. прогні/вляться; і прогні/ватися, аюся, аєшся, док. Виражати гнів, роздратування; сердитися, гніватися. •• Не прогні/вайся (не прогні/вайтесь) а) ввічлива форма вибачення або відмови; б)… … Український тлумачний словник
розсуджувати — ую, уєш, недок., розсуди/ти, суджу/, су/диш, док. 1) перех. і без додатка. Проаналізувавши обставини, виносити рішення в якій небудь спірній справі, встановлювати, хто правий, хто винуватий. 2) неперех. Подумавши, поміркувавши над чим небудь,… … Український тлумачний словник
винний — (який учинив що н. зле, скоїв злочин; який є причиною чого н.), винен, винуватий, провинний Див. тж. винуватець 2) … Словник синонімів української мови
винуватець — 1) (чого той, хто спричиняє що н., зазв. погане), призвідник, призвідець, призвідця 2) (той, хто вчинив що н. погане, завинив у чомусь), винний, винуватий, провинник Пор. злочинець … Словник синонімів української мови
невинний — 1) (який не має за собою вини), без(не)винний, невинуватий, безгрішний; правий (перев. у протиставленні зі сл. винуватий , неправий / у складі присудка); чистий (перев. у складі присудка) 2) (про людину, а також зі сл. душа , серце й под. який не … Словник синонімів української мови
